Шагал був змушений досить часто відповідати на питання, чому ж в його картині нерідко зустрічається скрипаль, що танцює на даху, при цьому живописець незворушно стверджував, що це зовсім не алегорія, а реальність. Мовляв, у нього був дядько, який, коли їв компот, залазив на дах, щоб його ніхто не міг потурбувати. Однак якщо говорити серйозно, музицирующий скрипаль у творчості Шагала лейтмотив стійкий і постійний.
Критики схильні пригадувати єврейське походження автора – музикант-скрипаль у традиційній культурі супроводжує всі етапи життя єврейської родини, хоча інші трактують зеленого скрипаля більш ефемерним, як символ переродження людини через мистецтво. Так чи інакше, представлена робота є однією із знакових, особливо по композиції: це складна поліфонія, де зливаються воєдино різні плани, образи і сюжети. Головний герой виділяється не тільки своїм розміром, але і колірним рішенням – зелене обличчя, темно-сині волосся і борода, яскрава жовто-червона скрипка в руках. На нього заворожено дивляться два юнаки.
Колоритний музикант, пустившийся в танок, відволікає глядача від фону, а там тим часом теж розгортаються дивовижні речі – Крокував представив всі зміни року, від зеленого літа до сніжної зими. Все в цій роботі гідно епітета “занадто” – надто насичені кольори, надто незвичайний сюжет, надто колоритний персонаж, але в цьому і головна сила картини, її динаміка та потужна енергетика.
