Картина французького художника Жака Луї Давида “Амур і Психея” написана в гедонистическом смаку часу Імперії. Вона продовжує серію картин, написаних у жартівливому і невимушеному тоні, воспевающем любовні втіхи, дружні гулянки і легковажність. Сюжетом картини є відомий міф про Купідоні і Психее.
Купідон любить Психею, яка є уособленням духовної сутності людини. Психея часто зображувалася в образі молодої дівчини з крилами або метелика. Давид же дав їй людський вигляд, але літаючу над закоханими метелика він теж зобразив, як нагадування про давньогрецького зображенні Психеї. Так само метелик була символом душі. Душа ж у перекладі з давньогрецької і є Психея. Купідон так сильно любив її, не припиняв свої переслідування, за які часом мстила Психея, але все ж між ними була ніжна любов. Пізніше в їхньому шлюбі народилося Насолода.
На картині зображений момент, коли Психея провела ніч з Купідоном, обіцяючи не дивитися на нього і ні про що не розпитувати. Особливу чуттєвість і двозначність надає в картині звитяжна і хитра посмішка Купідона, адже ні що не чуже молодим закоханим. Ложе закоханих задрапіровано красивими тканинами, за вікном видно гірський краєвид на світанку. Білосніжна красиве тіло дівчини немов світиться в ранкових сутінках. Психея ще ніжиться на любовному ложі, відпочиваючи від ночі кохання.
Купідон згідно традиції зображений з крилами, поруч з ним зображений лук зі стрілами, вражаючими закоханих. Темний колорит картини підкреслює світлі чарівні тіла юних коханих. Картина просякнута романтикою, що межує з еротизмом.
