В багатій поміщицькій садибі свято – іменини самої головною поміщиці – господині садиби, матері і бабусі. В ошатній, по-селянськи прибраній, вітальні багатої на тлі відкритого вікна, за столом сидить на дивані іменинниця, а з нею поруч місцевий батюшка у святковій блакитний ризі. Іменинниця тримає на колінах маленьку дівчинку, свою внучку, яка намагається привітати бабусю, а та з підкресленою увагою слухає улюбленицю.
Поруч няня дівчинки, готова підхопити дитини після “привітання”. Зліва літній чоловік, господар маєтку, веде маленького хлопчика до бабусі, караючи, що їй говорити. У правій частині вітальні служниця готує стіл, щоб розставити частування для гостей. І тут же варто гість, тримаючи під пахвою подарунок. Він чекає, коли господиня будинку звільниться, щоб принести їй свої привітання. Поруч з ним лакей з пляшками на підносі, він теж чекає, коли можна подавати напої.
У відкрите вікно за спиною іменинниці вливається осінній сонячне світло і лягає світлими відблисками на паркет підлоги. За вікном видно осіння береза з золотими листям. Осінь за вікном символізує осінь життя цієї літньої жінки, але одночасно і підкреслює, що навіть осінь може бути прекрасною, і попереду її чекає ще багато хорошого. Поєднання яскравих і темних фарб з сонячними відблисками створює радісне, оптимістичне, святковий настрій. Художник показує в картині найбільша перевага цієї сім’ї – любов і взаєморозуміння один з одним, трепетне, шанобливе ставлення до старшим.
