Сюжет картини запозичений з “Природною історії” Плінія Старшого. Цариця Єгипту Клеопатра славилася не тільки розумом і красою, але і екстравагантністю поведінки. Одного разу, бажаючи вразити своїм багатством коханого – римського полководця Марка Антонія, вона розчинила в келиху з оцтом велику перлину, а потім осушила келих.
У картині зображено момент, коли Клеопатра опускає в посудину перлову сережку, а Марк Антоній, його супутник Энобард і негр-слуга застигли в німому здивуванні, відчуваючи змішане почуття жалю і захоплення. І тільки придворний блазень, посміхаючись, вказує рукою на безглуздість божевільного марнотратства Клеопатри. Алегорична композиція, задумана, як засудження вади Гордині або Марнославства, продовжує своїм повчальним підтекстом національну художню традицію, що сходить до творчості Брейгеля Старшого і Ієроніма Босха.