Працюючи над “Чистотою уяви”, де Він зберігає те ж співвідношення світла і тіні, що і в роботі “Вежа”. Але увагу привертають вже не башти – погляд притягує світлий прямокутник у глибині картини, яскраво освітлений сонцем.
Картина в картині – до цього прийому художник ще буде звертатися при написанні так званих метафізичних інтер’єрів. Тут геометричні архітектурні масиви заповнюють простір і як би тиснуть на глядача. Це відчуття виникає через те, що площину картини немов би нахилена.
Продовжуючи пошуки стилю, метафізика де Кіріко наближається, нарешті, до внутрішнього бачення дійсності, коли предмети перетворюються в чисті символи. Такий його виклик – на картинах завмирає простір і час: простір замикається в собі, а час звужується до його особистісного сприйняття художником. Гранична ясність форми і темрява сенсу…