На картині “Дикий червоний виноград” увагу глядача привертає, насамперед, сіро-зелене обличчя па першому плані, а потім погляд сам собою спрямовується до будинку, розташованому в глибині композиційного простору.
“Вираз переляку на витягнутій обличчі чоловіка, – писав Станіслав Пшибишевський, – його блукаючий погляд і дивний колір шкіри – все це створює хвилюючу, повну напруги атмосферу, яка готує нас до головного потрясіння – величезному будинку, увитому диким виноградом.
Цей будинок здається живим персонажем: він страждає і мучиться у криваво-червоних путах і важко, ніби з останніх сил, дихає усіма своїми вікнами. Червона фарба, ніби вільно стікає з поверхні картини, знову повертає нас до образу збожеволілого від страху людини на передньому плані”.
