По своїй суті, картина “Георгій Побідоносець” є іконою: сюжет, композиція, деякі деталі. Незважаючи на це, Сєров порушує всі канонічні правила іконографії. Його робота наповнена реалізмом, емоційністю, дією. Перед глядачем постає канонічний сюжет про перемогу Святого Георгія над змієм.
На темному, майже чорному тлі виділяється лише кінь героя, майстерно зображений Сєровим. Перед нами кульмінація бою – поразка змія. Сам Георгій Побідоносець зображений дуже маленьким, безпомічним. У ньому немає нічого від богатиря, силача або героя. Це скоріше Дон Кіхот, судячи з його шолома і лицарським збруї. В руці святого вершника довгий спис, забарвлене в червоний колір.
Спис одним кінцем вражає змія, а іншим впирається в чорне небо. Художник тим самим бажає сказати, що лише допомога Божа допомогла Святому Георгію здобути перемогу. Він лише знаряддя в руках Господніх. Результат битви вирішений, проте бій ще не закінчений. Художник дає можливість глядачеві домислити фінал самостійно. Судячи з усього, перед нами лише ескіз, начерк. Але це анітрохи не зменшує враження від роботи.