Нескінченно лірична у своїй нехитрості сценка. Дівчинка зосереджено дивиться на свої босі ноги, які мати миє в тазу.
По обличчю жінки видно, що вона щось тихенько приказує – ймовірно, щось зовсім неважливе і ніжне, те, що зазвичай кажуть маленьким дітям, коли їх купають. Композиція роботи відсилає глядача до серії кольорових гравюр, створеної Кассат за два роки до цієї картини.