В Сіккімі Микола Реріх написав велику серію картин “Прапори Сходу”. На полотнах відобразив засновників вчень і релігій, філософів і подвижників, реформаторів і мислителів. У його виборі великих особистостей Сходу була своя закономірність. Як ніби він писав не картини, а історію самого Сходу, його культури і думки. Здавалося, він знав про це більше, ніж можна було почерпнути з офіційних джерел.
Картина “Лао Цзе”. Цей давньокитайський філософ жив у IV – III століттях до нашої ери. Його філософський трактат “Дао де цзін” є канонічним твором даосизму – найбільшої релігійно-філософські системи Китаю, поряд з конфуціанством. Легенди кажуть, що одного разу до хатини, в якій жив Лао-Цзи, підійшов оседланний буйвол і став біля порогу. Лао-Цзи вийшов, сів на нього, і буйвол помчав його до Гімалайським вершин.
Епоха, в яку жив Лао-Цзе, відома під назвою “епохи воєн” – час міжусобиць, коли ворожнеча і смута, прагнення до влади, почестей і багатства слугували головними двигунами вчинків і думок людей. Бачачи таке падіння моральності, Лао-Цзи залишив державну службу й пішов у пустельництво.
Він оселився в горах, віддався спогляданню і роздумам. Припускають, що саме тут Лао-Цзе обдумав і написав свою знамениту “Книгу про шляхи і чесноти” – “Дао Де Цзін”.
Лао-Цзе вчить, для того, щоб життя людей було не горем, а благом, людині треба навчитися жити не для тіла, а духу. Він вчить тому, як переходити від життя тіла до життя духу. Вчення він називає своє “Шляхом”.
