На лицьовій стороні записаної з двох сторін дошки зображена Мадонна у вигляді цариці Небесної і цариці Сієни. По обидві сторони від неї – довгі урочисті ряди ангелів і святих. На передньому плані представлені святі-покровителі Сієни: св. Ансаний, св. єпископ Савін, св. мученики Крискент і св. Віктор. Стоячи на колінах, вони просять заступництва у повелительки міста. За ними зліва направо: св. Катерина, св. Павло і св. Євангеліст Іоанн, а біля самого трону з обох сторін – по два ангела. Праворуч ряд замикають св. Іван Хреститель, св. Петро і св Агнеса.
Другий ряд складають сповнені гідності ангели, по шість з кожного боку. За троном – також ангели, з глибокою повагою дивляться на Мадонну. Зображений анфас широкий білий мармуровий трон з інкрустаціями в стилі косматеско, наче браму храму, обіймає з двох сторін Мадонну, чия одягнена в темно-синій плащ постать чітко вимальовувалася на тлі накинутого на трон розшитого золотом покривала з шовкової парчі. Єдина прикраса плаща Мадонни – вузька золота облямівка, звивини якої м’якше і природніше, ніж у Мадонни Ручеллаи. Мальовничі відблиски складок також більш правдоподібні, вони вже не просто прикрашають, але виражають форми і руху. Природніше написаний і дитина, що сидить на колінах у Мадонни, його погляд спрямований прямо на глядача, однак він не благословляє, а притримує на грудях свій плащ.
Напис золотом по краю п’єдесталу трону свідчить про глибокому художньому самосвідомості Дуччо. Він просить у неї у Мадонни спокою для Сієни і для себе особисто, оскільки він чудово зобразив її: MATER SCA DEI /SIS CAUSA SENIS REQUEI/ SIS DUCIO VITA/ ТІ QUIA PINXIT ITA”.
На звороті дошки написані сцени Страстей Христових”.
До 1505 р. картина Дуччо прикрашала головний вівтар сієнського собору. У 1771 р. її розібрали на частини, відокремивши картини фронтонів і пределли. Первісне обрамлення картини втрачено. Форму фронтонів і тематику їх розпису сьогодні вже неможливо реконструювати точно.
