Книга книг, тобто Святе Письмо – Біблія, ділиться на дві нерівні і нерівні в стилістичному відношенні частини – Старий і Новий Заповіт, рясніє оповідями про різного роду чудеса, що творяться Божими людьми, пророками і, звичайно, самим Ісусом Христом, сином Божим.
У Новому Завіті є чимало відсилань до Старого. Тим самим обидві частини як би змикаються, утворюючи єдине химерне ціле, розповідь про історію виникнення людства, його гріхопадіння, війнах і в чому іншому. Так, аналогом заповідей Мойсея є Нагорна проповідь Ісуса. В одній з перших книг Старого Завіту повідомляється про те, що втомлений після багатоденного блукання по пустелі ізраїльський народ зголоднів відпочинку, крові, їжі і пиття.
Господь явив чудо і дарував людям живильну вологу – варто було тільки Мойсеєві вдарити палицею по скелі. Саме ця подія відтворена на картині італійського художника Філіппіно Ліппі. Дивне враження залишає це полотно. Про пустелі рівним рахунком нічого не говорить: пейзаж густонаселен людьми, і дерев всюди теж вистачає.
Самі персонажі теж вельми слабо нагадують давніх євреїв: ось парочка розмовляють світських панянок, ось старці в чалмах, ось худоба, розгулює тут же, серед людей. А у правому нижньому кутку хтось і зовсім старанно роздуває самовар. Зліва видніються намети, справа ще підходить народ. Ні, яка вже тут безплідна пустеля! Художник явно малював своїх сучасників і навіть не особливо намагався це приховати. Так що перед нами – зразок стилізації, якогось лубка по-італійськи.
