Автобіографічні мотиви у творчості В. Глазунова зустрічаються нерідко. Але картина “Моє життя” є найбільш повним узагальненням роздумів митця про свою долю, невід’ємною від долі гаряче улюбленої ним Росії. Створення полотна в 1994 році практично збігається з початком роботи художника над його книгою-сповіддю “Росія, розіп’ята”. І тому мотиви написання і пафос картини найточніше можуть визначити слова самого автора, висловлені в передмові до книги: “Я – маленька частинка нації і пишаюся тим, що більш ніж за тридцять років своєї творчої діяльності служив Богові, Росії і совісті, і не відмовляюся від жодного вчинку, картини або надрукованого слова. Я не змінив Росії і собі, думаючи, як мільйони росіян.
І народне визнання стало гарантом того, що мене не розтоптали, незважаючи на ненависть та наклепи ворогів. Я вдячний всім, хто допомагав в моїй, нашій спільній боротьбі за Росію. Моя сповідь – мої картини і ця книга… Вперте бажання написати її виникло у мене за велінням громадянської совісті, а не тільки із-за ненависті до наклепникам Росії і до мене особисто як до російському художнику. Прочитавши рукопис одній з книг про мене, я зрозумів, що повинен написати про себе сам, висловити свій погляд на добро і зло у світі, дати відсіч фальсифікаторам нашої історії і захистити нею себе – художника і солдата понівеченої і приниженою Росії…”
У композицію картини увійшли ключові віхи життя художника, що визначили формування його творчої особистості. У лівій верхній частині полотна ми бачимо образи, що відображають дух Петербурга – Ленінграда, де народився і переніс жахи блокади майбутній художник, коли на його очах вмирали мученицькою голодною смертю його батьки. Класичної образ фрески Гвідо Рені “Аврора” – це один з прикладів великих творів мистецтва, наполнявших колишню Імператорську Академію мистецтв, в стінах якої в повоєнні роки шліфувався професійну майстерність Глазунова і де він познайомився з майбутньою дружиною – Ніною Олександрівною Виноградової-Бенуа. Нижче представлена сцена, що характеризує сімейну атмосферу, в якій виховувалися діти художника – Іван і Віра. Ємко вирішується цілісний образ соціалістичної епохи, з притаманними їй аксесуарами, вторгається в верхню центральну частину картини якимсь клином. Одна сторона його, представляє взвившийся димовий стовп, що нагадує підніжжя ядерного гриба, як би відокремлює соціалістичний світ від колишньої дореволюційної Росії і всього світлого, наповнює внутрішній світ художника
З іншого боку – що йде в піднебессі сходи, нерідко встречающася в інших творах І. Глазунова. Сходи в слов’янській традиції сприймається як символ духовного сходження. Але поки на ній жодної живої душі. А в самому центрі – балансує на тлі будинків фігурка канатохідця. Напруженість погляду молодого художника, думається, буде зрозуміла кожному – образи, що населяють праву частину картини, які малюють стан країни, яка не так давно наддержавою під назвою СРСР.
Звичайно ж, ця картина, що відображає основні етапи життя художника на тлі буття всій Росії, наповнена трагічним звучанням. Художник прагнув завжди виражати сувору правду життя, яка стосується не тільки особисто його. Однак, він не був би самим собою, якби впадав у відчай, якщо б усіма силами своєї душі і могутнього таланту не прагнув дати відповідь на “прокляті питання” часу, які особливо актуальні в нинішню пору занепаду і розкладання держави і суспільства. Самий знаковий епізод, що підводить підсумки прожитому і вказує орієнтир на майбутнє, ми бачимо в нижній центральній частині композиції. Він обрамлений веселкою, краї якої підтримують два ангела. Під веселкою – образ Святої Русі, завжди була ідеалом для художника.
На його тлі монументальний автопортрет самого Глазунова. Його боротьба триває і донині, відбиваючись у творчій та громадській діяльності, залучаючи все більше друзів і однодумців, над портретами яких підноситься образ Спасителя. Не всі витримують напругу цієї боротьби художника, і образи таких відступників теж присутні поруч. За спиною художника височіють світлі і одухотворені постаті його дітей, що символізують нове покоління молоді, яке вже сьогодні визначає головний напрямок творчого і духовного оновлення Росії.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)