Великомасштабна робота, яка стала переломною в творчості Сера. Саме після неї він став приділяти велику увагу зображення оголеної натури та інтер’єру. Жорж Сера вирішив спростувати домисли деяких критиків про те, що для дивизионизма, що займається розкладанням кольору на точки, зображення голих людей – це камінь спотикання. В даній роботі, як, втім, і в наступних, художник спробував довести універсальність неоімпресіонізму.
Перед тим як приступити до написання картини, Сера читає багато наукової літератури і знайомитися з “Есе про абсолютних знаки в мистецтві” Шарля Анрі. Згідно теорії, викладеної в цій праці, напрямок лінії впливає на сприйняття глядача.
Приємним і стимулюючим впливом володіє та лінія, яка йде знизу вгору і зліва направо. Якщо ж вона проведена зверху вниз і справа наліво, то формується відразливе і неприємне враження. Таким же чином і кольору в залежності від довжини хвиль здатні по-різному впливати на психіку людини: червоний, помаранчевий і жовтий викликають позитивні емоції, тоді як синій, фіолетовий і зелений налаштовують на меланхолійний настрій.
Вивчивши наукову роботу Анрі, Сера побажав особисто познайомитися з її автором. При зустрічі він задав йому масу питань. В результаті картина “Натурниці” стала наочним прикладом викладеної теорії.
Фоном для картини Сера вибрав куток своєї студії. Оголена натурниця зображена в трьох положеннях: стоячи обличчям до глядача, сидячи на подушці і сидячи на табуреті. Відстань між фігурами однаково.
У лівій частині полотна видніється фрагмент картини “Неділю після полудня на острові Гранд-Жатт”. Сера вирішує, як і раніше, залишити раму білої і заповнити її точками в залежності від освітлення. Таким чином гармонія відтінків загасає не різко, а поступово. Цей новаторський прийом надалі підхоплять багато художники.
