Часом народження картини прийнято вважати 1906 рік. Нестеров показав не тільки красу російської природи, але й своє ставлення до неї. Почуття любові, насолоди відразу кидається в очі. Ця картина, незважаючи на свій вік, їй більше 100 років, подобається людям різного віку і поколінь.
У центрі Нестеров зобразив самотнє дерево, незвичність його полягає в тому, що на одній стороні є листя, на другий же вона опала. Коли дивишся на цю картину, то кидається погляд через річку. Там відкривається надзвичайно гарний краєвид.
Художник написав початок осені, яка робка входить у свої права. Подекуди листя зовсім зелена, не зачеплена жовтизною. Красуня – осінь попрацювала над вибором фарб. Яких тільки тут немає квітів. Вони яскравими плямами перетворюють дерева.
Так само центральне місце в картині займає велична, спокійна річка. Яку абсолютно не турбує осінній вітерець. Поверхня річки немов дзеркало, в якому знайшли своє відображення красуні – берези. Вони немов не можуть надивитися на новий наряд, подарованої їм самою природою. У річці знайшли своє відображення повітряні хмари.
Ця картина, незважаючи на свій спокій, навіває смуток. Стає сумно від неминучості наближення осені, від того, що все має свій кінець. Ось і радісне літо теж прийшов до кінця, попереду сльота, холоди, морози. Зовсім не радісно від думки, що доведеться відпустити літо, з його радістю, сонцем, веселощами.
Нестеров досить точно показав красу російської природи, красу кожної пори року. Потрібно навчитися приймати те, що тобі дається. Так і в цій картині, необхідно прийняти і побачити красу і незвичність осіннього пейзажу. А літо варто опустити. Потрібно вміти насолоджуватися тим, що нам дано на цей момент.
(3 votes, average: 4.67 out of 5)