З самого дитинства Ілля Семенович Остроухов мав живий інтерес до флорі і фауні. День за днем він збирав та колекціонував незвичайні знахідки природи. Лише у студентському віці, Остроухов взявся за пензель і написав перші пейзажі, які будучи натуралістом, зміг знайти.
Художник прямував наприклад Рєпіна, Шишкіна, але не прагнув їх повторювати. Без будь-якої драматизації і меланхолії, він створював природні картини, повні життя і душі.
Багато художники і поети прагнули передати красу свого рідного краю. На картині з легкістю можемо пізнати природу Підмосков’я. В ній перемішалося все, що характеризує Росію, її природну красу. Весна тільки сповіщає про свій прихід першою зеленню трав та листя, які ще трохи желтовати. На зміну лютому морозу з нотками смутку, приходить радість нового життя.
Поки тільки видно голі стовбури беріз, осик, їли цього змішаного лісу. Вода передає споглядачеві не тільки спокій від пробудження природи, але і нагадування, що літо ще не скоро і холод поки не відступив. Виникає відчуття, що людина серед цього світу лише споглядач, який може лише спостерігати і захоплюватися повнотою життя і чудесами природи.
Картина являє традиційно російський пейзаж, де вранці панує прохолода і тиша. Сонце вже стосується променями трави і листя. Сніг вже пішов, і річка починає заповнюватися, але поки ще видно острівці землі, на яких ледве помітними точками пробиваються паростки.
На гілках дерев вже сплетені гнізда, які послужать домом для птахів. Серед трави можна помітити кілька кольорових мазків, що означають квіти. Художник використовує мало квітів, але повністю передає ті почуття, які він сам відчув, побачивши цю красу. Простота і природність – ось головна риса картини, що займає в російській галереї не останнє місце.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)