У портреті своєї дружини художник, дотримуючись об’єктивності в передачу фізичного вигляду, зумів у той же час виділити і властиві їй душевні якості: доброту і мудрість. Настасья Яківна Левицька – дружина художника. Відомостей про його життя збереглося надзвичайно мало. Н. Я. Левицька була на одинадцять років молодша за чоловіка. Згідно з метричними книгами, у неї було троє дітей: сини Григорій та Олексій, померли в дитинстві, і донька Гафія. Довгий час портрет вважався зображенням Катерини II, потім – портретом невідомою.
Визначити особу моделі вдалося завдяки дослідженню мініатюрної варіювати копії, що зберігається в Челябінській картинної галереї, на звороті якої був напис “Настасья Яківна Левицька”.Однак написаний він не самим художником, а кимось іншим, можливо, його учнем. Завдяки челябінської копії вдалося правильно визначити особу жінки, зображеної на іншому портреті, що зберігається в Російському музеї і написаному Левицьким у 1780-х роках.
Портрет, атрибутированний подібним способом, більше ста років тому належав нікому відставному петербурзькому чиновникові – титулярному раднику П. Ф. Темпинскому – і вважався зображенням Катерини II. При купівлі портрета для Ермітажу експерти, серед яких були видатні художники І. Н. Крамськой і Л. П. Боголюбов, підтвердили, що зображена государиня імператриця. Пізніше, коли портрет був переданий Російському музею, від цього визначення все-таки відмовилися, хоча в рисах обличчя дійсно вловлюється спільне з виглядом Катерини II.
Наявність подібності дозволяє припустити, що Настасья Яківна могла служити моделлю для художника при виконанні ним замовних портретів імператриці. Не можна не відзначити при цьому й у самому портреті дружини наліт урочистій офіційності, що відокремлює його від портретів камерного жанру”
