Класицисти небезпідставно стверджували, що малюнок “вчить” руку точності лінії. В системі цих уявлень був вихований і Енгр, ще в студенчетве проявив себе як чудового художника. На малюнку він вдавався не тільки в своїх підготовчих працях, що передують створенню великих картин, але як до цілком самостійного жанру.
Ранні профільні портрети Енгра демонструють непогані “формальні” навички художника, так і його прекрасне володіння мистецтвом лінії. Живучи в Італії, Енгр не гребував заробляти на життя олівцевими портретами туристів-аристократів – такими, як “Портрет пана Фореста”. Втім, ця “поденщина” іноді сильно дратувала його.
“Це жахливо, – зауважив Енгр одного разу, – що я повинен постійно малювати чиїсь особи”. При цьому відомі й висловлювання художника, в яких малюнок називається “основою живопису”. Малюнки Енгра цінуються в середовищі любителів мистецтва дуже високо. Мистецтвознавці відзначають їх психологічну достовірність і незрівнянне вміння художника з допомогою ритмічних штрихів передавати світлотінь, прикладом чого може служити етюд до картини “Антіох Грозовим” .