Портрет Вагнера [1882] Із спогадів Жана Ренуара, сина художника: “… До спогадів про вулиці Сен-Жорж належить і ім’я Ласку, “судового слідчого, який вбив собі в голову, що змусить мене полюбити Вагнера. Треба визнати, що спочатку це йому вдалося!” Батько був тим більш схильний їм захоплюватися, що проти музики Вагнера ополчались лжепатриоти. Ренуар, зазвичай такий стриманий, доходив до лайки і навіть бійок з противниками німецького композитора. “Це нерозумно, але корисно.
Добре час від часу захопитися чим-небудь, що не має відношення до власного коника”. Я не знаю, в якому з паризьких театрів це сталося, але Ренуар повинно бути чудово повеселився. “Циліндр, цей сміхотворний головний убір, виявився чудовим захистом від ударів тростини, ними були усіяні всі проходи в театрі”. Пізніше Ласку представив мого батька Вагнеру. В результаті з’явився відомий портрет і два або три начерки, виконані за один сеанс тривав чверть години.
Композитор не міг приділити Ренуару більше часу. Здається, портрет писався в Палермо, що приблизно збігається з кінцем періоду майстерні на вулиці Сен-Жорж. За цей короткий час Вагнер зумів висловитися про живопису, “від чого я весь ершился! До кінця сеансу блиск його таланту в моїх очах значно ослаб. До того ж Вагнер терпіти не міг французів за ворожість його музиці. Він кілька разів повторив під час сеансу: “Французи люблять тільки єврейську музику… музику німецьких євреїв!”
Ренуар продовжував писати, але вже гніваючись, і став хвалити Оффенбаха, “якого я обожнював, та й сам Вагнер діяв мені на нерви!” До великого здивування батька, Вагнер кивнув на знак схвалення. “Це зрозуміло, “мала” музика, – сказав він, – але непогана. Якби Оффенбах не був євреєм, він став би Моцартом. Коли я кажу про німецьких євреїв, я маю на увазі Мейєрбера!” Пізніше Ренуар був присутній на представленні “Валькірій” у Байрейті. “Нікому не дано права залишати людей в темряві три години поспіль. Це називається зловживати довірою”. Ренуар був проти неосвітлених театральних залів. “Ти змушений дивитися на єдину світлу точку – на сцену. Це насильство! Мені, наприклад, хочеться подивитися на гарненьку жінку в ложі. І – будемо говорити відверто: ця вагнерівська музика здорово набридає!”…”
(2 votes, average: 4.50 out of 5)