Микола Олександрович Ярошенко – один з головних учасників Товариства пересувних художніх виставок. Закріпивши за собою славу художника-портретиста, Ярошенко створив “епоху В особах” – це і виявлені часом типажі студента-різночинця, курсистки, робочого-кочегара, і позначений коло видатних постатей другої половини XlX століття – Л. Н. Толстой, актриса П. А. Стрепетова, художник І. Н. Крамськой і багато інших. У 1890 Ярошенко виконав портрет свого товариша по об’єднанню – Живописця Миколи Миколайовича Ге.
Особистість цього художника приваблювала сучасників, багато хто вважав його безглуздим старим, що усамітнився на своєму українському хуторі з 1870-х і жили за дивним релігійним переконанням. Хтось, навпаки, знаходив у ньому іскру живого розуму і талант ораторства, вміння захоплююче читати лекції на теми мистецтва. Творчість Ге також не знаходило єдності думок. Присвятивши останні два десятиліття життя мучившей його теми життя і смерті Христа, Ге виконав незліченна кількість живописних та графічних робіт з євангельськими сюжетами.
Заволоділа художником тема розп’яття стане центральною в його ці ко-філософському розумінні християнської віри. Виснажений щоденною, наполегливою роботою над створенням полотен “Суд Синедріону” , “Юда “, “Вихід З Таємної Вечері” та інших, Ге болісно переживав неприйняття і нерозуміння своєї творчості публікою, заборона його картин до показу на виставках. Ярошенко зобразив художника незадовго до його смерті. Мудрий погляд старого, богоискателя, невизнаного генія немов запитує у глядача: “Що є істина?”, вторячи герою свого полотна, що стоїть на задньому плані.
.
