Те, що сюрреалисти оголосили де Кіріко своїм предтечею, цілком логічно. Його “сновидческие” полотна дуже близькі до сюрреалізму. При цьому роботи де Кіріко 1920-х років свідчать і про зворотне вплив.
Разом з тим “фірмовий” стиль художника, покажчиками якого виступають і “картина в картині”, і навмисні оптичні обмани, і спотворення масштабу, і безликі манекени, завжди пізнаваний. На заході життя де Кіріко лише внесе в сформовану систему іронічний елемент. Характерний приклад цієї іронії – картина “Повернення Улісса”.