Лібрето А. П. Бородіна, написано на матеріалі російської епічної поеми XII століття “Слово о полку Ігоревім” У реалізацію планів Дягілєва по широкій пропаганді російського мистецтва за кордоном були залучені кращі сили вітчизняної культури. З 1908 року провідне місце в цій діяльності було віддано театру.
На початку ХХ століття російська театрально-декорационная живопис переживала розквіт. Оформлення сцени зробилося рівноправним компонентом постановок. Художник став значним особою в театрі, його ім’я на афішах займало чільне місце. На суд вимогливої французької публіки Дягілєв виніс досягнення вітчизняного мистецтва. “Ось це фарби! Ось це-декорація! Я тільки що повернувся з Росії, і у них скрізь так!” – говорив на одній з вистав художник Моріс Дені.
Галасливий, заслужений успіх випав на частку Реріха в 1909 році, коли в паризькому театрі “Шатлі” відкрився перший “російська сезон”. В оформленні Реріха йшли “Половецькі танці” із “Князя Ігоря” Бородіна і “Псковитянка” Римського-Корсакова. В 1908-1909 роках написані також ескізи “Путивль”, “Двір Галицького”, “Терем Ярославни”. Але повністю опера “Князь Ігор” в декораціях Реріха була поставлена тільки в 1914 році в Лондоні. За пишнотою живопису ці ескізи належать до самого славного серед творінь майстра. Прем’єра відбулася 8 травня 1914 року. Про тріумф “Князя Ігоря” повідомляли Реріху в Петербург.
Художник Алегрі писав: “Дорогий Микола Костянтинович. Вчора ввечері йшов “Ігор” при повному залі; успіх був великий, англійці від захвату гарчали. Шкода, що не можна всьому надати остаточний лиск, але, беручи до уваги час, у який це було поставлено і зроблено, можна сміливо сказати, що це видатна постановка”. В ескізі декорацій “Путивль” як і в першому варіанті 1908 року, центральне місце в композиції займає чудовий білокам’яний собор.
Знайдена Реріхом точка зору знизу та збоку зробила ще більш монументальним цей образ давньоруського зодчества. Однак на відміну від собору з однойменного ескізу 1908 року замість суворої ліплення гладких кам’яних стін художник зобразив тут мереживо візерунка портальної і абсидной сторін пам’ятника.
У ньому вгадуються риси Дмитрівського собору Володимира. Як і в ескізі 1908 року храм стоїть на зеленому пагорбі, точно інкрустованому каменями-валунами, але оточують його не потужні кріпосні стіни, а міський пейзаж Путивля, рішення якого нагадує архітектурні фони давньоруських ікон. На передньому плані збереться дружина і рать Ігоря, щоб виступити в похід.
