Крім присутніх на цій картині Мадонни і Іоанна Богослова, розп’яття тут поклоняється і святий Домінік, засновник домініканського ордену. Це стійкий мотив у творчості Фра Анджеліко – в євангельських сценах у нього з’являється глядач з іншого часу.
Подібні роботи художника були новаторськими для свого часу, знаменуючи собою новий підхід до іконографії і засобів вираження. У них відсутні зовнішнє дію і зайва деталізація, що, взагалі кажучи, є “концептуальним” для Фра Анджеліко – ніщо не повинно було, за його думки, відволікати споглядальника від безпосереднього спілкування з Богом.