Зображаючи на полотнах сніг, Альфред Сіслей домагався вражаючого результату, коли з його зимових пейзажів, здавалося б, віяло палючим струменями морозного повітря; перевершити техніку художника в цій області не вдавалося навіть його самим іменитим колегам.
Композиція “Сніг у Лувесьене” написана Альфредом 1878, цікава не тільки з точки зору художньої цінності, вона показує еволюцію стилю її автора. Порівнюючи цей пейзаж з однойменної роботою, створеною чотирма роками раніше, помітно, що художник “повірив” у власну майстерність, скинув напругу, нанесення мазків з’явилася впевненість, легкість, вібрація; нарешті-то автор перестав боятися експериментувати.
Зникло скрупульозне виписування деталей, і це підвищило виразну потужність картини, до того ж зникла необхідність у вдосконаленні лінії. Як і в попередній “зимової” роботі, і в схожому за “територіальності” осінньому пейзажі з садовою доріжкою, Сіслей додав в сюжет фігурку жінки, самотність якій відчувається майже на фізичному рівні, але ця деталь не вплинула ні на тишу, “доносящуюся” з полотна, ні на позитивний настрій картини.
Роман створювався автором, споглядали зимовий вид з вікна свого будинку в Лувесьене, що практикувалося їм лише під час несприятливої погоди, яка не дозволяла працювати на вулиці.
