Творчість Михайла Васильовича Нестерова виросло на грунті християнської духовної традиції. Воно надихалося ідеєю про православ’я як рушійній силі вітчизняної історії. Понад двадцяти двох років свого життя Нестеров віддав церковних розписів та ікон.
У 1890 році Нестеров прийняв пропозицію В. М. Васнецова працювати у Володимирському соборі в Києві. Тут їм були створені понад 30 великих композицій, а також ікони для іконостасу. Його вабила завдання створення сучасної монументального живопису, колись досягла висот у творіннях стародавніх майстрів. Джерелом нестеровської образності і в церковних роботах залишається жива життя.
У численних натурних ескізах він опрацьовує деталі композиції, людську фігуру, обличчя. Ще далі по шляху зближення зі стилістикою модерну Нестеров йде в розписах для храму Олександра Невського в Абастумані в Грузії. Більш значними представлялися йому його монументальні розписи у церкві Марфо-Маріїнської обителі в Москві.
Основні розпису він виконав спираючись на конкретні зорові враження. Тільки в образах, виконаних для іконостасу, він використовував лаконізм ліній і узагальненість силуетів церковних першоджерел. Художнику вдалося внести в церковну живопис і нове, поетичне світовідчуття і новий стиль, і нові фарби. Наміри Нестерова відродити великий стиль стародавнього монументального мистецтва на основі вивчення візантійських зразків підкріплюються його висловлюванням про древньому мистецтві: “В “Візантії” я захоплююся […] тим, що […] недоторканності дійшла до нас, – я захоплююсь закладеної туди живучою силою […] Вірю в її майбутнє, як і в майбутність серйозною і творчої сили російського народу, долю якого є спільні мотиви з Візантією”.
Виникла у Візантії іконографія “Трійця Старозавітна” отримала своє осмислення в давньоруському иконописании. Дотримуючись цього осмислення центральне місце в композиції Нестеров відводить трьох крилатих ангелів. Положення їх фігури, повороти голів з німбами, дотичні крила утворюють своєрідний композиційний коло. Картина являє предвічна рада Святої Трійці про порятунок роду людського від первородного гріха і про жертовний акті Сина Божого для порятунку людства від духовної смерті.
