За законами військового часу кожне місто, підкорений ворогом, повинен коритися переможцю. Після входу до Москви Наполеон відразу призначив з числа своїх наближених тих, хто мав підтримувати порядок в цьому знову покоренном місті.
Але порядок не наступав. Незабаром після прибуття в Москву французької армії в місті почалися пожежі. На наступний день розігралася жахлива трагедія. Ураган, який почався вранці, поширював вогонь по всьому місту; ліва частина Москви перетворилася на бурхливий пекло, склади на Червоній площі загорілися, дуже скоро вулиці навколо Кремля також заблищали від вогню. Горіли будинки, магазини, склади і навіть цілі квартали. Неприємності, вироблені жахливим пожежею, були помножені численними грабежами і мародерством з боку солдатів наполеонівської армії.
Московський пожежа перетворився на справжнє лихо для французів. Наполеон наказав сформувати військові суди і страчувати захоплених паліїв без жодного поблажливості. І полювання на них почалася. Достатньо було просто знаходитися поблизу від палаючого будинку, щоб бути викритим у підпалі. Людей хапали на вулицях, відправляли у військові суди і розстрілювали…
Чому ж горіла Москва?
Французи приписували пожежа Москви підступності генерала Растопчина, засилавшего в місто диверсантів-паліїв, росіяни – бузувірства французів.
“В суті ж, – писав Лев Толстой у романі “Війна і мир”, – причин пожежі Москви в тому сенсі, щоб віднести пожежа на цей відповідальність одного або декілька осіб, таких причин не було і не могло бути… Москва повинна була згоріти внаслідок того, що з неї виїхали жителі, і так само неминуче, як повинна загорітися купа стружок, на яку протягом кількох днів будуть сипатися іскри вогню. Дерев’яний місто, в якому при жителів-власників будинків і при поліції бувають влітку майже кожен день пожежі, не може не згоріти, коли в ньому немає жителів, а живуть війська, палять трубки, розкладають вогнища на Сенатській площі з сенатських стільців і варящие собі їсти два рази на день.
Москва загорілася від трубок, від кухонь, від багать, від неохайності ворожих солдатів, жителів – не господарів будинків. Якщо і були підпали, то підпали не можна прийняти за причину, так як без підпалів було б те ж саме”.
