У другій половині XIX століття в Європі виникла мода на “східні” картини. Попит на все “орієнтальний” стрімко зріс. Художники, однак, при написанні східних сцен не гналися за етнографічною точністю. Винятки з цього правила були рідкісні. Звичайно живописці зображували східний світ не таким, яким він був насправді, а таким, яким бажали побачити його європейці.
Лейтон називав картини цього роду “відвертою халтурою”. Проте таке ставлення аж ніяк не заважало йому писати в тому ж ключі. “Відверта халтура” добре продавалася, що давало змогу художникові відшкодувати витрати на подорожі країнами Близького Сходу. “Урок музики” втім, складно вважати халтурно виконаній роботою, хоча її можна швидше назвати костюмованої, ніж орієнтальної сценкою.
Східні сукні, в які одягнені тут натурниці, були, по всій видимості, куплені Лейтоном в 1873 році в Дамаску. Згадуючи про ту поїздку, супроводжував Лейтона місіонер Вільям Райт писав: “Ми відвідали кілька магазинів, де продавалися дорогі тканини і східні сукні.
В той день Лейтон повернувся в готель з купою розшитих сріблом і золотом костюмів”. Маленька рудоволоса дівчинка, яку ми бачимо на картині, – це Копії Джилкрайст, юна натурниця, позировавшая для багатьох художників і фотографів. Пізніше Конні стала артисткою мюзик-холу, а в 1892 році вийшла заміж за графа Оркні і назавжди покинула сцену.
