Перед нами грандіозне творіння справжнього майстра. Орловський зображує, на перший погляд, нічим не примітний пейзаж. Ми бачимо традиційне для Росії полі. На першому плані – трава зеленого і жовтого кольорів.
Ліворуч можна помітити ділянки землі без трави. Вони випалені сонцем. Якщо ми звернемо увагу на середній план, то побачимо невеликі чагарники соковитого зеленого відтінку. На задньому плані височіє віковий ліс.
Глядач відчуває, що художник любить той куточок природи, який зображує. Вражає особливий колорит цього полотна. Якщо на передньому плані кожен листочок і травинка досить чітко прописані, то на задньому дерева зливаються у темні плями насиченого синього і зеленого кольорів. На картині переважають відтінки зеленого і коричневого кольорів.
Художник зображує один із сонячних літніх днів. За вицветшему небу пливуть білі хмари. Сонця не бачимо. Але при цьому полотно напоєне їм наче зсередини. Все воно випромінює особливий світ. У глядачів складається по-справжньому радісний настрій.
Орловський зумів побачити особливу чарівність в буденному пейзажі. Його картина нарочито фрагментарна. Здається, що це частина якогось великого шедевра. Живописець хотів підкреслити традиційність цієї картини.
Вражає широта розмаху і особливу майстерність художника. Його пензель творить справжні дива. Орловський не просто зображує побачене, але і передає своє ставлення до цього пейзажу. Ми відчуваємо, що він по-справжньому любить це руське поле. Воно просто і не помітно. Але саме в цьому і криється його справжнє зачарування.
Помітити це може лише справжній майстер. Досить зупинитися і озирнутися навколо, щоб проникнути в таємниці природи. Орловському цю вдалося. Він запрошує глядачів помітити це пишність і осмислити особливу чарівність рідних пейзажів. Це так просто.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)