Одна з найдраматичніших робіт Вільяма Блейка. Господь представлений тут грізним суддею. Він сидить на вогненній колісниці і суворо дивиться на Адама. Блейк знаходить в цій картині вдалий композиційний хід: фігура Бога лише ненабагато більше фігури Адама, але цим, майже непомітним для ока, збільшенням, автор домагається того, що Бог дійсно виглядає набагато більш значним, ніж грішна людина.
Картини, створені в Вічності Незадовго до смерті Вільям Блейк писав одному зі своїх друзів: “Я побував біля самих Воріт Смерті і повернувся звідти старим, немічним старим, насилу передвигающим ноги, але мій дух від цього не став слабшим, а уява – блідіше. Чим немощней моє дурне тлінне тіло, тим сильніше мій дух і уяву, яким жити вічно”. Доля Блейка – художника, поета і філософа – є дивовижне явище не тільки в англійській, але й у світовій культурі.
Все життя його була сповнена прагнення до тих самих Воріт, наближення до яких так бояться майже всі люди. Лише про одне він турбувався – встигнути якомога більше зробити з того, що заповідано йому Творцем. “Мій мозок і моя пам’ять переповнені давніми книгами і картинами, які я створив ще тоді, коли перебував у Вічності, тобто до появи на Землі в своєму нинішньому, смертному вигляді”, – говорив Блейк. І земне життя свою він сприймав як дану йому Богом можливість передати свої твори людям.
