Піменов – імпресіоніст, і, як і всі його колеги, ставить у главу кута мить. Сяючий мить, що вміщає в себе весь світ і безліч смислів. Як і у більшості картини імпресіоністів його дуже життєрадісні, дуже світлі, ловлять в свою застигла вічність якісь секунди з життя простих людей і показують їх іншим.
“Актриса” – прекрасний представник цього жанру. На ній – строкатий, переливається бардак в гримерці актриси перед виступом. Чашка з чаєм або кавою, високий келих з-під випитого після вчорашньої прем’єри вина. Білі рукавички. Флакончик з духами.
Недбало кинутий на спинку стільця сценічний костюм – золотий, яскравий, притягує погляд. Звичайно, тут же і дзеркало, без якого не змогу загримуватися правильно, тут же і баночки з гримом – незграбні, розкидані по столу в безладді. Від самої актриси на картині руки і частину підборіддя, але вже видно, наскільки виразний її образ. Вона схиляється до дзеркала, прискіпливо дивиться на себе – чи не потрібно додати? З усього цього – з предметів, з руху жінки, особи якої ми навіть не бачимо – складається відчуття театрального ажіотажу, біганини за лаштунками, останніх приготувань.
Скоро виходити на сцену – дадуть третій дзвінок, поповзе вгору завіса, і знову прийде пора стати кимось іншим, не собою. Будуть аплодувати глядачі, які будуть летіти на сцену квіти.
Будуть забуватися і тут же згадуватися репліки, і проти волі, при погляді на картину, глядач починає здогадуватися – що ж ставлять сьогодні в цьому театрі? Кого грає сьогодні жінка з повними витонченими руками, і чий костюм звисає зі спинки стільця? Будуть чи її аплодувати? Встане зал в єдиному пориві, щоб винагородити її за гру? Як вона прийшла до цього і завжди хотіла стати актрисою? Як і було задумано – в одній миті – весь світ.
