Ця картина, одна з найзнаменитіших серед шедеврів художника Верещагіна. Картина була написана в 1871 році, займає чільне місце туркестанського циклу картин цього художника. Спершу художник задумав намалювати Тамерлана, саме його воїни збирали гору з черепів убитих воїнів, але відійшов від історичної розповіді, надавши полотну неповторний сюжет.
На полотні ми бачимо піраміду з черепів. Тільки звернувшись до історії, ми можемо припустити, що цю піраміду зібрали вірні воїни Тамерлана. Ми бачимо мертву степ, на ній немає живого. Близько, і на самій горі зграя воронів, вони прилетіли сюди в пошуках залишків людської плоті. Все говорить нам про смерть. Випалена Трава, дерева обвуглені, зруйнований на задньому плані місто сліди від побоїща на черепах – все це говорить нам про знищення.
Контраст художник зробив, зіставивши жовту, висушену сонцем степ і яскраво-блакитне небо. Нічого живого, крім падальщики – воронов. Дивлячись на цю картину мимоволі починаєш співчувати людям, чиї черепа збудовані в піраміду. На мій погляд, митець показує нам нещадність війни, закликаючи до миру. Він звертається не до Тамерлану, він звертається до нас. До людству.
Верещагін показує нам, що на війні немає переможців і переможених, бо гинуть люди з обох сторін. Адже для того що б досягти перемоги, воїнам доводиться битися, і в кожному бою вони вбивши 5 ворогів, втрачають і 2, а може і 3 солдатів, з цього у війні немає переможених. Якась зі сторін може відступити і визнати свою поразку, але це буває рідко. Ми забуваємо про людяність і доброту людської з настанням війни, в очах вояків немає пощади, і тому ворогів ми не вважаємо за людей, адже вони такі ж люди, зі своїми сім’ями і звичаями. Я бажаю всім перейнятися людяністю, подивитися цю картину і поринути у світ фантазій.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)