Молодість, щастя, радість і душевна чистота – все це можна побачити в прекрасній картині З. Серебрякової “Автопортрет. За туалетом”.
Картина була написана художницею взимку 1909 року, в родинному будинку в Нескучне. Вранці напередодні Різдва, молода жінка, що чекала приїзду чоловіка, прокинулася, підійшла до дзеркала і просто посміхнулася своєму відображенню. У залитій сонцем кімнаті, щаслива, вона невимушено почала розчісувати волосся. Так народився невигадливий сюжет для найвідомішої картини З. Серебрякової.
З полотна дивиться сама художниця. Жінка молода, повна енергії і запалу. Її струнка фігура граціозна і легка, обличчя дихає юнацькою свіжістю, а чорні великі очі світяться радістю життя і щастям, для якого часом не так-то багато і потрібно. Саме очі – великі, наповнені глибоким внутрішнім життям і чарівністю – є домінуючим акцентом картини.
Навколишнє жінку обстановка сільського будинку чарівна і кокетлива. Тут і милі дівочу серцю дрібнички – флакони, коробочки, і спиці, і свічки. Але волею пензля художниці звичайні предмети перетворюються в щось фантастичне, переливається різнокольоровими фарбами в променях зимового сонця. Палітра, в якій вирішена картина – перламутрово-рожеві, сріблясто-блакитні, золотисті тони – додає полотну святковий настрій та дарує відчуття казки.
“Автопортрет. За туалетом” разом з іншими тринадцятьма роботами, був представлений З. Серебрякової на VII виставці Союзу російських художників. Полотно було із захопленням зустрінута як публікою, так і критиками, одностайно котрі назвали її надзвичайно милою і свіжою.
З того дня минуло вже багато років, але картина не втратила своєї чарівності, вона як і раніше свіжа, гармонійна і безпосередня, як і вся творчість З. Серебрякової.
