Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його в струпах і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача, і пси ж приходили й рани лизали йому.
Помер жебрак і віднесений був Ангелами на лоно Авраамове. Умер же й багатий, і його поховали. І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його і, заорали, сказав: отче Аврааме! умилосердись, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум’ї цім.
Але Авраам сказав: “чадо! згадай, що ти одержав уже добре твоє в житті твоєму, а Лазар – лихе; тепер він тут тішиться, а ти страждаєш; і крім того всього, поміж нами та вами затверджена велика безодня, так що хочуть перейти звідси до вас не можуть, також і звідти до нас не переходять.
Тоді сказав він: так прошу тебе, отче, пошли його в дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, хай він засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. Він же сказав: ні, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскрес, не повірять. Євангеліє від Луки
