Картина входить в цикл саврасовский “веселок”. Втім, у цій роботі веселка не грає першої скрипки, будучи “засунутому” до правого краю полотна і напівприхованою за деревами.
Важливіше тут підкреслений в колірному рішенні контраст між маловірних грозовим світом, чий образ витриманий в темних і фіолетових кольорах, і яскравим світлом “віконця” монастирських воріт, яке перегукується з “вікном” в небо, як би пробитим веселкою.
Ця перекличка і сам композиційний принцип “сходження” формує змістовний фон картини.