Франсиско Сурбаран написав маленьку Діву Марію в образі сучасної йому іспанської дівчатка, зі сльозами на очах і зворушливо молящейся. Обличчя прекрасної дитя звернене до неба, а навколо, в бессловесном вшанування ангели зібралися. Їх лики ледь видно, вони немов німб святого оточують дівчинку. Навколо дитини ростуть квіти, кошичок з чистим, білим покривалом. Поруч, на столику книжка – це молитовник і ножиці – символ майбутнього посвячення.
Зліва від Марії – ваза з квітучими ліліями, квітами чистоти і непорочності і червоні троянди – символ жертовної любові. На колінах у дитя лежить плоска, червонувато-сіра подушечка з рукоділлям – вишивкою. Предмети віддалено нагадують надгробний камінь і плащаницю Христа. Створюючи одне зі своїх найбільш ліричних полотен, розчулюючись святим дитиною, художник все ж зображує його в стані проникливою молитви, усвідомлює своє призначення.
Бажаючи посилити ефект, майстер вносить в картину елементи барокової театральності: штори розсунуті, темний фон і яскраве світло, що падає на личко і, нарешті, блискучі від сліз очі. Художник поклоняється і співпереживає святої Марії Діві і змушує почитати і співпереживати дорогого йому глядача.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)