У цій картині дія відбувається в місті. Перед нами міські будинки і йде вдалину довга пряма вулиця. Але місто раптом різко обривається, і вулиця виводить нас прямо до річки. До типово нідерландському будинку в центрі картини прибудована легка лоджія, нагадує південну, італійську архітектуру.
Картина заповнена маленькими фігурками людей, схожими на ляльок-маріонеток. Яскраві, барвисті плями, їх одягу створюють враження миготіння, швидкого руху. Але серед цих людей немає ні одного дорослого. Тут безліч дітей, що грають у різноманітні ігри: вони пускають вовчки, ганяють обруч, грають в чехарду, катаються на бочці, стоять на голові. І здається, що немає на світі гри, якої не показав би тут художник.
Навіщо ж знадобилося Брейгелю так точно, так ретельно зображувати цей світ дитячих ігор? І чому картина при цьому зовсім не здається радісною і веселою?
Здавна люди помітили, що між життям людини і кругообігом природи є велика схожість: подібно до того, як природа оживає навесні розквітає влітку, в’яне восени і засинає взимку, так і людина проживає своє життя від дитинства до старості.
У картині Брейгель зобразив літо – одягнені в зелень дерева, діти сидять тна березі річки, купаються. А серед ігор ми помічаємо такі: в приміщенні зліва дівчатка грають в дочки-матері, у центрі – гра весілля. Діти грають з дорослою серйозністю. “Світ і все, що йому належить, – всього лише дитяча гра “,- писав нідерландський поет 17-го століття Якоб Катс.
Подивіться, скільки в картині злих ігор, в яких обманюють один одного, кривдять слабкого. Брейгель показує в картині багато негативні властивості людини.
