Дивного художника Ловиса Коринта вела за собою історія, яка химерно розпоряджалася його долею як при житті, так і після смерті. Перебуваючи на межі імпресіонізму та експресіонізму, майстер зміг створити свій стиль, і впевнено, вперто йому слідувати.
У другій половині XIX століття, коли в Німеччині впевнено панували картини в стилі бідермайєр з невигадливими приємними жанровими сценками, бачення Коринта було сміливим, зухвалим, що йде врозріз із загальноприйнятою естетикою.
Представлена картина “Гарем” – яскравий приклад захоплення художника жанром ню. Дослідники відзначають, що інтерес до нагому тіла у Коринта зародився у роки навчання в Академії мистецтв, а саме завдяки вчителю і не дуже сильного художника Отто Гюнтеру. Вдосконалюватися в цій сфері майстер продовжив у Парижі.
Дивлячись на картину, відразу кидається в очі натуралістичність роботи – всі жіночі тіла виписані з такою ретельністю, що, здається, знаходяться на тій хиткій грані, де краса буде переходити в іншу область, де прекрасне саме собою “відмирає”. Однак самим дивним чином цього не відбувається – глядач відчуває лише крайнє цікавість до відверто демонстрував фігур.
Чотири оголені жінки, висвітлені яскравими фарбами різко протиставлені темної “демонічної” фігурі з посохом – доглядача гарему, одягненого у вільні одягу. Коринт любив жінок, визнаючи в них неповторну красу, саме цим пояснюється часте звернення майстри цього жанру.
