Невтомний мандрівник, Василь Васильович Верещагін навесні 1874 року вирушив у першу подорож в Індію і пробув тут два роки, вивчаючи різні райони країни, виїжджав також у Тибет. Його супроводжувала дружина Єлизавета Кіндратівна, яка вела подорожні нотатки, які стали пізніше основою книги обох Верещагиних про їх спільну поїздку. У 1882-1883 роках художник здійснив другу подорож по Індії, що тривало більше чотирьох місяців.
За обидва рази перебування в країні, Верещагін побував у Бомбеї на західному узбережжі і в Мадрасі на східному узбережжі Індії, в центрі Індії – містах Агрі, Делі та інших, відвідав знамениті стародавні храми Еллори, висічені в скелях, і молодий за індійськими мірками місто Джайпур, створений у XVIII столітті волею правителя-магараджі з математично строгого плану. Він подорожував по Західних Гімалаях – мусульманський Кашмір, перехрестя найдавніших шляхів Азії, і в Ладак, осередок буддійських монастирів і пам’ятних ступ, область, прозвану “малим Тибетом”. Він їздив і в Східні Гімалаї – королівство Непал і “країну небесних ступенів” Сіккім, здійснив сходження на велику висоту на одну з найвищих гір світу – п’ятиглавої Канченджанзі.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)