У XIX столітті канали північної Франції працювали з повним навантаженням, проте канал Луэн, написаний Альфредом, геть позбавлений прийме галасливого життя. На перший погляд, перед нами – ідилічний куточок, в якому, здається, немає нічого крім зелені і блідого весняного неба. Тільки придивившись уважніше, ми виявляємо пливущую зліва баржу і працівників на березі. Це одна з найпростіших і найбільш тонких пізніх робіт Сіслея.
Могутній вигин каналу підкреслять розташованими на однаковій відстані один від одного стовбурами дерев. Колорит картини приглушено, в ній переважають блідо-блакитні, блідо-зелені, жовтуваті і фіолетові тони. Мазок художника здається стриманим, немов автор прагне підкреслити тендітність природи, затаившей дихання напередодні весни.
Композицію доповнюють силует самотньої будівлі зліва, кілька темних плям, що позначають далекі дахи будинків, людські фігурки і зростаючий на передньому плані кущ. В характерній для всього його творчості манері Спелей об’єднує в єдине гармонійне ціле воду і небо, будови і пейзаж, людину і природу.
