З німецьких живописців 16 століття ближче всього до гігантові Альбрехту Дюреру за творчим шуканням, схожості композицій і структурності малюнка варто творчість Ганса Бальдунга Гріна і Ханса фон Кульмбаха. Ханс фон Кульмбах був учнем згаданого вище художника з Венеції Якопо де Барбарі і, можливо, Дюрера. У багатофігурною картині 1511.
“Поклоніння волхвів” він явно наслідує Дюреру. Тут можна відзначити нову, світську трактування релігійного сюжету, вільне розташування фігур. Таке ж вираження людських почуттів в деякій мірі можна знайти і в поширених в ту епоху зображеннях “Страждаючого Христа” ; одне з них, що знаходиться на західному порталі Ульмського собору, виконана в 1429 р. тоді ще молодим Гансом Мульчером, про живописних роботах якого говорилося вище.
У пізній період своєї творчості Мульчер стає першим німецьким скульптором, у творчості якого реалістичні риси набувають вже наочно виражений характер. Створена ним 1456-1458 рр. статуя мадонни з немовлям з розфарбованого дерева для вівтаря церкви в Штерцинге, незважаючи на традиційні готичні деталі, несе в своєму величаве й спокійному обличчі явно відчутне почуття людської гідності. Містяться в ній риси новизни стають особливо наочними при її порівнянні зі звичайними для середини і другої половини століття анонімними статуями мадонни, в більшості з яких вишукана і витончена готична ошатність набуває рис манірності і вигадливої химерності.
В “Мадонні” Мульчера, як і в його живописних роботах, міститься відтінок простий і навіть грубуватою життєвої правди. На жаль, про скульптурному творчості Мульчера ми не можемо судити з достатньою повнотою і визначеністю, так як він був головою і керівником великої майстерні в Ульмі, що виготовляла безліч і мальовничих різьблених вівтарів, у яких важко відокремити роботу його учнів і підмайстрів від його власних пошуків і відкриттів.
