Німецький художник Антон Рафаель Менгс увійшов в історію мистецтва як теоретик неокласицизму. З цим напрямком пов’язане і його пізніше творчість. До утвердження естетичних принципів класицизму Менгс прийшов після захоплення бароко, рококо, під впливом німецького історика античного мистецтва В. І. Вінкельмана.
Художник навчався малюнку у свого батька – художника-мініатюриста. Разом з ним він приїхав до Рима, де продовжив свою художню освіту. Менгс довгий час жив в Італії. Він захоплювався мистецтвом Рафаеля і Корреджо, копіював їх твори. У 1745 – 1746 і в 1749-1754 Менгс працював в Дрездені в якості придворного живописця Саксонського курфюрста Августа III. Пізніше він працював у Мадриді, а з 1754 був директором Академії св. Луки в Римі. У 1755 художник познайомився з В. І. Винкельманом.
Плодом їхньої дружби і бесід стала книга Менгса “Думки про красу і смаку в живопису” , в якій він висловив естетичні погляди митця-неокласициста. Портрет маркізи де Льяно виконаний в той період, коли Менгс вже був прихильником класицизму. Проте властиві твору деяка театральність, інтерес до деталей вказують на ще не кануло захоплення рококо та бароко. Інші відомі твори: “Портрет Папи Климента XIII”. 1758. Національна пінакотека, Болонья; фреска “Парнас”. 1761. Вілла Альбані, Рим.
