Картина “Муза, що надихає поета” входить в список відомих робіт Руссо. Художник написав її в період, коли його творчість досягла майже граничного світанку. Незважаючи на це, його матеріальне становище анітрохи не поліпшився, і він часто змушений був позичати гроші у знайомих.
У жанрі “портрет-пейзаж”, був винаходом Руссо, художник зобразив друга, поета-символіста Гійома Аполлингера в компанії з художницею Марі Лорансен – своєю музою, осеняющей на картині супутника красномовним жестом, хоча висловлювалися думки, що пальці художниці, тобто Музи, вказували місце, звідки має прийти натхнення.
Історію створення полотна можна дізнатися за листами Руссо і Аполлингера, для якого позування перетворилося в малоприємне заняття. Так, в одному з листів поет помітив, що перед Руссо, які працювали над портретом, стояла непроста дилема: з одного боку, йому потрібні були гроші, з іншого – він боявся втратити дружбу з поетом, просячи у нього аванс. Сам художник, звертаючись до поета, просив у нього невеличкого завдатку, нарікаючи, що на вечерю у нього залишилося всього 15 су. Існують дві версії картини, відмінність між якими несуттєве.
У Росії картина потрапила завдяки Сергію Щукіної, який придбав її в галереї Воллара за порадою Пікассо. Амбруаз Воллар був єдиним торговцем картинами, постійно покупавшим роботи Руссо; за цю картину, виставлену на березневому Салоні незалежних 1890 року, він віддав 300 франків.
