Картина “Не пущу” розповідає нам про згубної тягу до алкоголю. Робота була виконана в 1892 році, коли багато хто села переросли на міста. Глядачі бачать обмежений рамою картини міської ділянку. Паркан, збудований йдуть вдалину блоками – з дотриманням реалістичної перспективи; над ним височіють стоять віддалік багатоповерхівки.
На ближньому плані – вуличний ліхтар і відкриті двері шинку з яскравими вивісками: “Пиво”. Три людські фігури зображені на передньому плані. Жіноча фігура перегороджує вхід в пивну. За спідницю жінки вхопився хлопчик. Вони разом звернули погляди на що стоїть навпроти мужика. Це чоловік і батько, високий чоловік середніх років, в пошарпаній, брудної і порваному одязі.
Гультяй намітив мету потрапити в шинок і, здається, з ненавистю дивиться на зупиняє його дружину. Жінка з відчаєм і жахом в очах не бажає пускати чоловіка. Синочок з жалістю обіймає маму, його сумні очі ні краплі не чіпають пристрастившегося до випивки батька. Картина написана в стилі реалізму.
Художник передав сумне настрій за допомогою сіруватих, приглушених фарб. Землисті і брудні зеленуваті відтінки надають атмосфері полотна наліт хворобливості і приреченості. Драматичність посилюється показним самотністю сімейної пари: ні живої душі, ні єдиного натяку на порятунок у полі зору не присутній.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)