Картина виконана Рєпіним під час перебування в Парижі в якості пенсіонера ИАХ. В роботі відчувається захоплення творчістю відомого іспанського художника Маріано Фортуни – одного з найбільш даровитих представників академічного салонного мистецтва.
З творами Фортуни Рєпін познайомився в 1873 році в Римі, потім у 1875 році на його посмертній виставці в Парижі і був надмірно захоплений притаманними йому “недосяжним витонченістю і почуттям форм, колориту і силою світла”.
У своїй картині Рєпін прагнув до пластичної завершеності форми і цілісності колористичного рішення. Образ негритянки навіяний, можливо, африканськими етюдами Фортуни. Рєпін створює виразний, не позбавлений одухотвореності портрет, потрактований без будь-якого навмисного захоплення екзотикою. Художнику вдалося виявити благородне співвідношення приглушених барвистих тонів і домогтися найтонших колірних нюансів, даних в єдиній теплій гамі.
Чудова майстерність він проявив у зображенні мерехтливих золотих прикрас, що переливається тканини, виблискуючі кальяну та інших предметів. Вельми різноманітні його мальовничі прийоми – від гладкого листа особи до порівняно широких пастозних мазків, якими виконані аксесуари. Навесні 1876 року Рєпін демонстрував картину на виставці паризького Салону, про що повідомив В. о. Стасову: “…я відправив сюди на виставку етюд негритянки, зростання фігура, з підібганими ніжками, по-східному”.
Продана потім невідомій приватній особі, робота майже півстоліття залишалася в повному забутті, лише в 1938 році це полотно було виявлено, придбано Російським музеєм і незабаром включено в експозицію. І. Н. Шувалова
