До часу написання цієї картини критики вже встигли наректи Поллока “Джеком-каплеметателем” – за аналогією зі знаменитим “Джеком-різником” .
В даній роботі його “дриппинг” досягає майже кульмінації – художник з великою майстерністю “зображує” дивну музику підсвідомості, її хвилі зримо поширюються в просторі картини.
В цей час Поллок практично відмовився від “змістовних” назв, лише нумерючи свої твори, – “щоб глядач, – за його власними словами, – бачив в картині саме те, що вона собою являє, – оголену живопис”.
(3 votes, average: 3.67 out of 5)