Складно уявити красу без таких понять, як квіти і кольору. Саме поєднання фарб збагачує кожного, дає йому можливість радіти кожному незвичайного заходу сонця, або підбираючи вбрання для свята. Але я хочу зауважити, що роль кольорів така ж глибока. Адже однією тільки трояндою можна сказати про почуття, чи оберемком травневих конвалій подарувати гарний настрій рідній людині. Ось саме це я і побачила на картині Ст. Н. Гаврилова. Таке враження, що живописець обдаровував кожного, хто доторкнеться до його мистецтва, лавиною почуттів і емоцій.
Затишок всьому приміщенню, частина якого Ст. Н. Гаврилов дає побачити, надають ніжні волошки. Вони наче посміхаються і людям, і тим колосків, між якими ще недавно росли, і птахам, що хвацько снують по полю. Той, хто приніс цей величезний букет додому, не знайшов підходящої вази, вміщає всі квіти, тому поставив їх прямо в каструлю.
Червоні квіти лежать на сторінках розкритій книзі і посміхаються своїм яскравим світінням. У відчинене навстіж вікно видно нива. На жовтому, теплом тлі видніються білі стигле колосся. Вони немовби попереджають, що ось-ось урожай потрібно буде збирати. Це переддень радісного часу, коли важко трудяться люди, але сміх і пісня допомагають кожному відчувати себе щасливим.
Звичайно, така мила серцю картина проста і нехитра. Однак мені здалося, що головне в ній не що написано, а для якої мети. Не важко здогадатися, що художник ділиться своїм піднесеним настроєм, адже тільки що він гуляв по дихає теплом і дитинством полю, збирав усміхнені йому квіти, чув пісні і звуки помаху крил стрімко пролітають пташок. Все це він немов випліскує своїм талантом на полотно, щоб і ми могли вловити ознаки щастя. Після такого сміливого експерименту, майстер не залишив мені шансу сумувати. Тільки позитивні емоції переповнюють мене.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)