Після закінчення художньої академії в 1827 році, молодий перспективний художник Карл Брюллов відправляється до Італії для вивчення класичного мистецтва римської імперії. Хто б міг продумати, що ця поїздка буде мати значення не тільки для самого художника, але і для всієї світової живопису! Відвідавши розкопки колись квітучого міста Помпеї, в одну мить зруйнованого виверженням вулкана Везувій в 79 році нашої ери, художник настільки переймається його долею, що починає створення шедевра світового мистецтва, грандіозну картину “Останній день Помпеї”.
Робота над картиною йшла важко, протягом трьох років Брюллов працював невтомно, часом доводячи себе до знемоги. Але все рано чи пізно закінчується, і ось в 1833 році шедевр готовий. Майстерне виконання об’єднання на картині величезної небезпеки, що насувається, і різного поведінки людей при цьому, заслужило масу позитивних відгуків вже відразу після закінчення роботи.
Пліній, зображений на передньому плані намагається умовити свою впала мати встати і бігти подалі від небезпеки, що насувається. Поруч чоловік підняв руку і намагається хоч якось захистити свою сім’ю. Жінка стоїть на колінах, її оточили діти, намагаючись знайти у неї захисту і допомоги.
Неподалік від них стоїть християнський священик. Він сильний у своїй вірі, тому безстрашний і спокійний перед насувається небезпекою. Дивиться він на руйновані величезною силою вірші статуї язичницьких богів. А на задньому плані видніється язичницький жрець, який намагається врятувати священний вівтар. Цим Брюллов хотів показати як християнська віра приходить на зміну язичництву.
По вулиці біжить натовп людей, які намагаються врятуватися. Серед них художник зобразив і себе, рятує предмети мистецтва.
Також на полотні митець зобразив алегорію зміни одного часу іншим – на землі лежить жінка, поруч немовля оплакує її.
У грандіозній роботі “Останній день Помпеї” Карла Брюллова будь небайдужий глядач знаходить відповіді на багато питань про сенс життя і призначення людини.
