Для написання цієї картини Жеріко отримав спеціальне дозвіл на роботу в королівських стайнях, розташованих у Версалі. Художник проводить у стайнях по шість-вісім годин, спостерігаючи за поведінкою тварин. Особливо пильну увагу він приділяє роботі над окремими фрагментами фігур коней, зображуючи їх з максимальною точністю.
Кілька днів поспіль художник був зайнятий тим, що малював окремо гриви і хвости, ретельно виписуючи чи не кожен волосся з метою чітко передати його фактуру. Не варто забувати, що Жеріко був фанатично відданий коням, вважаючи їх найбільш граціозними і досконалими з точки зору пропорцій тіла істотами. Вибраний живописцем мотив викликав подив у мистецьких колах.
Вперше твір мистецтва являло кінські… крупи. Більш того, Жеріко порахував цей ракурс настільки мальовничим і самодостатнім, що не став додавати ніяких пояснювальних деталей. З цієї причини критики порахували особливою зухвалістю зведення мотиву цієї картини в ранг”благородних”, що зустрічаються на полотнах історичної та міфологічної тематики. Однак сам художник неодноразово стверджував, що тема – другорядна, головне тут – стиль і техніка виконання.
Цікаво, що ця картина знайшла розуміння серед колег художника. Делакруа з захопленням відзначає той факт, що здатний Жеріко навіть саму повсякденну річ перетворити в щось “по-справжньому піднесене”.
