Онук першого російського графа, сподвижника Петра I Бориса Петровича Шереметєва граф Микола Петрович Шереметєв після смерті батька успадкував величезні володіння: Кусково з кріпаком театром і Останкіно. Чималу роль в розвитку театру зіграв кріпосної бібліотекар Василь Григорович Вороблевский. Він пізнав ази театрального мистецтва ще в юності, навчаючись в Слов’яно-греко-латинської академії.
На ньому лежав нагляд за навчанням знову набраних акторів, а також поповнення репертуару переказними п’єсами. Микола Петрович і сам часто брав участь у музичних виставах. Відвідувачів театру дивувало й інше – незвично шанобливе ставлення власника до кріпосних акторів.
Імена їх у перших домашніх спектаклях були надруковані з по батькові, а в подальшому граф ввів ще одне нововведення: він дав артистам красиві псевдоніми за назвою дорогоцінних каменів. Балерина Тетяна Василівна Шликова стала іменуватися на сцені Гранатової, її подруга Мавра – Бірюзовою, Парасковія Іванівна Ковальова – Жемчуговой. Театр Шереметєва за масштабами, багатства і серйозності постановки справи й художнього рівня стояв набагато вище інших кріпосних театрів.
Кріпосну трупу для Кусковского театру готували відомі драматичні актори і педагоги – В. А. Дмитрієвський, Я. Е. Шушерин, , С. М. Сандунов, танцювального мистецтва в різний час навчали запрошені з московського балету відомі балетмейстери Д. Н. Соломон і А. П. Глушковський. Популярність Микола Петрович заслужив і завдяки небувалому для того часу вчинку – одруження на своїй кріпак актриси Парасці Ковальової.
