Популярність молодого Рембрандта швидко росте, і вже б початку 30-х років співгромадяни починають замовляти йому свої портрети. У числі перших був написали “Портрет вченого”. Перед глядачем-голландський інтелігент того покоління, що ще всіма коренями пов’язаний з народом.
Просте, відкрите, трохи грубувате обличчя, тверді м’ясисті руки видають його плебейське походження. Прагнучи максимально наблизитися до життя, Рембрандт показує людину не ізольовано, а в її побутовій обстановці. Тому вчений зображений за робочим столом, з пером у руці, у момент роботи над рукописом, коли і застає його як би входить в кімнату глядач. Портретований відривається від рукопису, повертає обличчя до ввійшов, звертається до нього з якимись словами. Цей твір – одна з перших спроб Рембрандта ввести в портрет сюжетну дію.
Сміливий експеримент ще не до кінця вдається молодому художнику. Погляд зображеного видає стан спокійного міркування і явно не гармоніює з його зовнішньою жвавістю. Завдяки цьому виявляється навмисною його міміка і жестикуляція: поворот голови, рух губ, жест правої руки, яка закінчила писати, але ще тримає перо.
Незважаючи на ці недоліки, сам принцип портретного рішення, обраний Рембрандтом, таїв у собі багаті реалістичні можливості, дозволяючи художнику жваво, безпосередньо охарактеризувати людину, показати її такою, якою вона буває в звичайному житті.
