Поезія займала в житті Данте Габріеля Россетті не менше місця, ніж живопис. В юності він навіть хотів зовсім закинути мольберт і зробитися поетом. Але потім він знайшов вихід з положення – став і поетом, і художником в одній особі. Він сам ілюстрував свої поетичні твори, а його картини часто супроводжувалися віршами.
Вірші Россетті писав постійно, починаючи з ранньої юності, однак перший збірник його віршів вийшов тільки в 1870 році. Майже ніхто з шанувальників поетичного таланту майстра не знав про те, що велика частина увійшли в збірку віршів було витягнуто з домовини його дружини. Збірник отримав широку популярність – постаралися друзі Россетті, Элджернон Чарльз Суінберн і Вільям Морріс, опублікували хвалебні статті про нього.
Втім, вже у наступному році літературний критик Роберт Б’юкенен жорстоко розкритикував вірші Россетті. У своєму нарисі Б’юкенен засудив його за “надмірну чуттєвість” і “непристойність” його поезії. Россетті, ніколи не вмів спокійно сприймати критику, відреагував на статтю Б’юкенена дуже болісно. Він заявив, що піддався “цілеспрямованої цькуванню” і навіть спробував покінчити життя самогубством, обравши для цього той же самий спосіб, з допомогою якого колись пішла з життя його дружина Елізабет, – снодійне. На щастя, ця затія Россетті не вдалася.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)